ХТО КРАДЕ ПРЯНИКИ?

К оглавлению "Актуальные темы" К оглавлению "Политическая безопасность"
К оглавлению самого интересного Криминальная элита Украины

На старте жизни и на ее финише равны все… Человек не рождается на свет Божий с туго набитым кошельком, золотыми слитками, бриллиантами и банкнотами в руках. Умираючи, мы также не уносим с собой на тот свет ни дома, ни квартиры, ни банковские счета, ни дипломаты с деньгами…

Людина не народжується на світ божий
із туго набитим гаманцем, золотими злитками,
діамантами і банкнотами у руках.
Помираючи, ми, також, не несемо із собою на той світ
ні будинки, ні квартири, ні банківські рахунки, ні дипломати з грошима.і:
На старті життя та на його фініші рівні усі...

ПІЛЬГИ ДЛЯ БАГАТІЇВ
Чому ж у процесі життя неспра¬ведливість з кожним роком стає все більш разючою? Чи тому, що ми дорослішаємо і починаємо більше розуміти та помічати? Чи тому, що дуже ображає кожну нормальну людину таке поняття як «норкові пелюшки»? Хто зна? Але кого б ви не спитали, кожен скаже: «Щось у світі робиться неправильно», зокрема – в Україні, змореній економічними труднощами, кризою, зубожінням народу, рік від року зростає кількість пільг для окремих категорій громадян. І добре було б, аби пільги ці стосувалися лише пристарілих,, хворих та бідних людей. Ба, – ні! Найбільші пільги у нашій злиденній країні мають якраз ті, в кого життя і так – «повна чаша».

ХТО І ЩО РОЗШАРОВУЄ СУСПІЛЬСТВО?
З часів Ярослава Мудрого багато «світлих голів» переймалося ідеєю облаштування справедливої України. Та між теорією і практикою досі лишається величезна прірва: Україна в європейській спільноті вперто посідає місце найнесправедливішої до своїх громадян, а особливо, до корінного етносу країни.
І це при тому, що давним-давно греки винайшли та втілили у життя формулу справедливої держави. В основу тої формули вони поклали правову й етичну рівність. Що ж таке етична рівність? Грецький філософ Аристотель казав, що це –рівність у можливостях бути щасливими. А правова рівність, – вважав він, – це формальна рівність всіх громадян країни перед закона¬ми і нормами, незалежно від майнового та соціального статусу. Ще в І тисячолітті до нашої ери Аристотель помітив, що практично кожне суспільство стикається з однією проблемою: на всіх грома¬дян не вистачає благ. Цю проблему і сьогодні можна назвати причиною розшарування нашого суспільства на перший та другий сорти, на багатих і бідних, на «VIP» та «EKONOM» – класи, на власників «Золотих-Платинових» і «Звичай¬них» карток, на членів різних закритих клубів та тих, кому вхід туди заборонено і т.д. Російський поет Булат Окуджава у одній зі своїх пісень так окреслював цю проблему: «...пряников сладких всегда не хватает на всех»...

ЩО ПЕРЕТВОРЮЄ ЛЮДЕЙ НА ТВАРИН?
Але ж це зовсім не означає, що комусь треба дати цілий вагон пряників, а комусь дістанеться лише один пряник ... І коли так, то, може, варто ті пряники поділити якомога справедливіше? И тоді, можливо, люди не перетворяться на звірів і не будуть виривати один в одного якісь блага?... На жаль, сьогодні так воно у нас і відбувається... Хто дорвався, – як то кажуть, – до «корита», зупинитися вже не може: гребе і гребе під себе. У чому ж причина такої невси¬тимої жадібності?! Здається, відсутність совісті. Та було б утопією розраховувати, що завтра олігархи відчують докори сумління і відмовляться від надприбутків на користь своїх працівників, даруючи їм безкоштовні квартири, путівки на відпочинок, автомобілі. Та поглянемо на природу людської жадібності з іншого боку.

ЧОГО ХОЧУТЬ УКРАЇНЦІ?
Що кожному з нас потрібно для щастя? Квартира, автомобіль, дача, гараж, пристойна робота з при¬стойною оплатою, кохання, сім'я, можливість нормально харчува¬тися, виховувати та вчити своїх дітей, мати деякі заощадження на «чорний день» та певний соціальний статус. Все інше, – як кажуть, – від лукавого. А тепер, подумаймо, – скільки одній людині потрібно квартир, автомобілів, дач, гаражів та ін.? Зважте, всім цим ви не тільки користуєтеся, – воно вимагає вашого часу, ваших сил фізичних та духовних. Майно це потрібно і обслуговувати: ремонтувати, доглядати, тобто, утримувати. Хто це все буде робити? Життя у кожного одне. І витрачати його на обслуговування десятків дач: одна у Кончі-Заспі, друга у Болгарії, третя в Криму, четверта в Єгипті і т.д., сенсу немає.
Але щось, все ж таки, підштовхує людей до постійного придбання зайвих речей, нерухомості, авто-, гектарів...

ЖАДІБНІСТЬ БЕЗ ГАЛЬМ
Вчені-психологи довели, що причиною патологічної жадібності є страх смерті. Виявляється, чим сильніший у людини підсвідомий страх смерті, тим більше майна во¬на скуповує. Тому, що підсвідо¬мість такій людині шепоче: «Кожна нова квартира, чи кожен новий автомобіль – це як нове життя». І таким чином створюється ілюзія, що людина начебто за одне своє життя проживає декілька життів. А ще, коли у кожній придбаній квартирі та по одній коханці, – то вже повна ілюзорна картина другого, третього, четвертого і т.д. жит¬тя. Так підсвідомість підміняє якість нашого життя кількістю. Таке роздвоєння чи розтроєння особистості ще сильніше спонукає людину до лихоманки нових придбань, з метою самообману. А підсилює все це потреба вкладати кошти, які нікуди дівати і які не дають людині спокою. Так з'являється купа рахунків за кордоном у офшорних зонах і непотрібні квартири у різних містах України та світу, будинки та дачі, де господар, може, побував раз у житті, а може й не побував жодного разу. Так купуються ост: рови в океані та зірки на небі. От і виходить, що чиновник чи депутат купує десятки квартир, сотні гекта¬рів землі, парк автомобілів, утри¬мує купу коханок, водіїв, охоронців, прислуги, яка, обслуговуючи його майно, краде, обраховує та обдурює свого господаря. Страх смерті та підсвідоме бажання прожити більше життів штовхає людину на все нові і нові придбання того, що їй вже зайве, на отримання нових посад і пільг, які, їй, за великим рахунком, і не потрібні тощо.

ЩО ЛИШАЮТЬ ПО СОБІ ОЛІГАРХИ?
Проживає така людина все життя наче «білка в колесі» у клопотах, судових справах з приводу відчу¬ження майна, в постійних угодах з купівлі–продажу, кредитах, відсот¬ках, заставах і помирає, як правило, від серцево–судинних захворю¬вань, з відчуттям марно прожитого життя. І що?... .Що ця людина лишає по собі окрім слави скнари та скупердяя? Нічого... Все її майно розтягують розбещені спадкоємці, вгризаючись один одному у горло.
А що, коли б кожна людина, яка має зайві гроші не розбещувала шаленими коштами своїх нащадків, не скуповувала зайве майно, а мала велику фантазію, розвинену уяву, освіту, широкий світогляд, а головне, – патріотизм? І подивившись довкола, як це зробив правитель Об'єднаних Арабських Еміратів Шейх Халіфа ібн Зайд ан-Нахайян, знайшла точку прикладання своєї невситимої енергії та финансових надбань тут на своїй батьківщині для її блага та добробуту її людей? Не потрібно було б ховати гроші на закордонних рахунках. Така людина могла б увічнити себе у побудові доріг, мостів, театрів, парків, дитячих садків, шкіл, розвитком вітчизняного кінематографу, науки, літератури, мистецтва, спорту. І прожити не декілька нікчемних уявних життів за одне земне, а отримати безсмертя у пам'яті нащадків. У нас все навпаки: не олігархи працюють на добробут держави, а держава шматується заради добробуту олігархів.
Та за великим рахунком, саме держава, у особі законодавчої та виконавчої гілок влади, має створити умови для таких меценатів з широким світоглядом. Правильними законами заохочувати приватний капітал не ховати від правоохоронних органів гроші за кордоном, а вкладати тут, аби вони працювали на свою, а не чужу державу.

ЧИ РОЗУМНА У НАС ДЕРЖАВА?
Функцію справедливого розподілу «пряників» у будь-якій країні теж завжди виконує держава, ... звичайно, за умови, що ця держава повернута обличчям до людей. І у цьому немає чогось надзвичайно складного, якщо ця держава РОЗУМНА. Власне, перше призна¬чення держави якраз у тому й полягає, щоб РОЗУМНО, за законами СВІТОВОГО ЛАДУ, влаштувати співжиття своїх громадян. Так, ми знаємо, фактично побудовані суспільства у Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Нідерландах, Арабських Еміратах, Кувейті, Ізраїлі, де, фактично, викорінено принизливе поняття бідності. Поглянемо під цим кутом зору на наш спільний дім – Українську Державу. Парадокс полягає у тому, що, перебуваючи далеко в кінці світового списку за рівнем економічного розвитку, Україна визнана міжнародною спільнотою як... країна найбільших пільг та привілеїв для багатих! Але якби ці багаті були елементарно осві¬ченими людьми з добре розвиненою фантазією!

ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО
Та, на жаль, фантазії у більшості з них бракує. її вистачає лише на те, аби придумати, куди надійніше захоронити-приховати свої награбовані у мільйонів бідняків капітали. Коло їхньої фантазії дуже обмежене: це – коханки, казино, ресторани, всесвітньо-відомі найкрутіші курорти, скуповування земель, нерухомості, заводів, фабрик та всього того, що погано лежить. –А для чого?
–Для того, щоб заробити ще більше грошей...
–Для чого ж їм ще більше грошей? Може будинки пристарілих побудувати?
–Ні! Для того, щоб знову скупо¬вувати землі, нерухомість, концерни, кортелі та синдикати, посади, партії.
– А для чого їм ще й це? – Щоб іще більше заробляти...
Патологічна жадібність доводить їх до абсурду, – зупинитись вони вже не в змозі. Не вони вже керують процесом, а процес – ними. Вихо¬дить, що страх смерті жене цих людей за все новими і новими привласнюваннями майна.
– А, може, б їм вже і для країни щось зробити? На державу попрацю¬вати? Для людей? Для історії? Для підростаючого покоління? Щоб через 100 років сказали нащадки: «Цей чоловік свої гроші вклав у розвиток альтернативної енергетики для звільнення цілого нашого народу від енергетичної залежності».
Але ні, – за кількістю майна та затрат на його обслуговування у них немає можливості і часу піклуватися за рідну країну та її народ. Треба далі заробляти гроші –служити Золотому Тельцю! та при цьому вони ще й пільги отримують! –Де ж совість?
–А що, – зайва копійка, яка сама пливе до рук, нікому не завадить.

ХТО РОБИТЬ БАГАТИХ ЩЕ БАГАТШИМИ?
У 2009 році було зареєстровано 13 мільйонів осіб, які мають право на пільги в Україні за соціальною ознакою і близько 3,2 мільйона за професійною (посадові особи різних рангів, депутати різних рівнів, міністри, судді та ін.). Пільг різних найменувань у нашій державі нараховується більше 600 видів. Користуються ними 43 (!) відсотки населення України. За обрахунками експертів пільговий «фонд» на країну, в якій проживає 46 мільйонів осіб складає щороку 29 мільярдів гривень (!).. Це дорівнює сумі річних видатків усіх місцевих бюджетів України! З цього бюджету 1 мільярд гривень український народ щороку витрачає на пільги тільки для вищого керівництва держави. А скільки інших, «маленьких», пільг для керівних кадрів інших рівнів з'явилося в наш час! Тому не дивно, що багаті стають ще багатшими, а бідні ще біднішими.

УКРАЇНА – РАЙ ДЛЯ БАГАТИХ
Для багатих та іменитих спеціальні каси, спеціальні стоянки, спеціальні входи у магазинах, спеціальні магазини, зали в аеропортах та на залізницях, спеціальні авіарейси, спеціальні номери у готелях, спеціальні курорти і т.д, і т.д...
Хоча ці люди, як і ми з вами, мають приблизно одні й ті самі розумові й фізичні параметри, а подекуди і нижчі. Та їм вдалося захопити керівні чи прибуткові посади в тих чи інших державних установах. І от вони вже – по другу сторону барикад. Вони – власники Золотих карток, для яких облаштовано окремий вхід у мережі супермаркетів « МЕТРО», для них працкь ють VIP-салони краси, закриті фітнес клуби, для їх дітей спеціальні ліцеї, та ін. Вони сьогодні фактично ведуть спосіб життя, властивий для вельмож, а ми мусимо забезпечувати їх незаслужену самооцінку уже тим, що у наших «простолюдинських» мага¬зинах вищі ціни, тим, що ми маємо переплачувати 200% за житло, відпочинок, товари народного вжитку. Тож виходить, що вони у такий спосіб, використовуючи писані й неписані привілеї, паразитують, а ми «тягнемо лямку» за себе і за «того парня – «мальчика-красавчика»».
А візьміть пенсійну пільгу нашої доблесної міліції чи армії? Вони виходять на пенсію у 39-45 років. А ми, працюючи не менш тяжко, ніж вони,– у 60-65? Чи ж це справед¬лива держава для всіх своїх громадян?

РОЗВИНЕНИЙ ФЕОДАЛІЗМ
Справді, нічого дивного у тому немає, чому українці в основній своїй масі так убого живуть... Бо у нас за рівнем свідомості народу фактично – феодальний лад. Ми и досі, як і декілька століть тому, боїмося або не вміємо одноголосно (не за рахунок окремих сміливців!) сказати своє категоричне «Ні!» усім тим, хто прагне розкошувати за рахунок ближнього свого... Ми самі не прагнемо будувати власну кар'єру, займати їхні місця, а лише тихо вдома на кухні заздримо їм. А заздрощі, як відомо, своєю отрутою ще більше заганяють нас у глухий кут. І це ще невідомо, – якби ми опинилися на їхньому місці, скільки б ми нахапали лід себе усілякого ще не розграбованого державного майна, пільг, забувши про простий люд, покинутий на самовиживання? Чи багато хто з нас на їхньму місці думав би про державу та її народ? Отак і вони люблять неньку Україну, поки не дорвуться до корита! Ми з нашим феодальним мисленням за якусь миттєву малу вигоду, як от – кіло гречки, на виборах продаємо майбутнє наших дітей, голосуючи зовсім не по совісті, не за переконаннями, а зі страху чи наказу, продаючись за гречку, критикуємо їх за те, що вони за заводи продаються та від пільг не відмовляються.

ДВОРЯНСЬКІ ПРИВІЛЕЇ
У розвинених країнах все навпаки: там система пільг існує для того, щоб допомагати найбільш незахищеним членам суспільства: безробітним, неповнолітнім дітям, сиротам, біженцям... У нас же найбільше «бонусів» отримують ті люди, які їх не потребують. Взяти хоча б для прикладу народних депутатів. При зарплаті 17 тис. гривень на місяць у розпорядженні народних обранців аж 40 пільгових норм! У цей довгий список входить безкоштовний проїзд всіма видами транспорту, крім таксі, автомобілі, водії, помічники, додаткова безкоштовна освіта, лікування, відпочинок і навіть такі дрібниці, як телефонні дзвінки, провезення ручної поклажі, паркування авто... Про безкоштовне житло у столиці годі й говорити. А ще відомо, що, здавши мандат, екс-депутат впродовж ще одного року отримує Від злиденного українського народу депутатську зарплату у повному розмірі. Коли ж він виходить на пенсію, то щедрий український народ як одноразову допомогу виплачує йому 204 тисячі гривень, а потім пожиттєво щомісяця – близько 80 відсотків окладу працюючого депутата (13 тис. гривень). А ви кажете, що в Україні жити погано... Дивлячись кому... Просто пряників на всіх не вистачає...

ДЕ КОРЕНІ НЕРІВНОСТІ?
Науковці простежили, що витоки такого потворного державного явища, як привілеї «для багатих» та «для своїх» слід шукати не так далеко – в Радянському Союзі. Згадайте, якими пільгами корис¬тувалися працівники райкомів, обкомів, про ЦК КПРС і мови немає... Саме для них працювали окремі лікарні, ресторани, курорти, закриті розподільники... Навіть слуги тих бого-людей отоварюва¬лися з чорного входу такими товарами, які могли тільки насни¬тися звичайній людині. Вони жили у привілеях та розкошах.. .А ми – в країні вічних дефіцитів, хоча ходили по одних й тих самих вулицях. На жаль, сьогодні практично нічого не змінилося. Перелицьовані, перевдягнені в інші «ряси» (часто и у вишиванки) вони продовжують так само жити за рахунок бідних і убогих. Нині їх возять уже не«Волги», а «Вольви». Вони та їхні діти вільно ширяють на літаках по цілому світу, їм доступні, здається, усі планетарні блага...
Патологічна жадібність, страх смерті, відсутність фантазії, світогляду, а інколи і реальної а не купленої освіти та любові до рідного народу жене їх до все більших і більших збагачень, примушуючи висмоктувати з багатостраждальної української землі все, що тільки можна. Ця гра у одні ворота триває не на життя, а на смерть. Адже відомо, що паразит, висмоктавши всі соки з жертви, помирає разом із нею. Лихоманка збагачення без гальм змушує їх забувати про те, що, насправді, людині не так вже й багато потрібно для щастя.

БАГАТИМИ ЇХ РОБЛЯТЬ БІДНІ
Та причина не лише в них. Причина соціальної нерівності гніздиться і в нас самих. Ми дозволяємо їм «пухнути» на нашому зубожінні. Що ж то за причина, прихована в українській нації, і викликає ту нерівність, яка дуже яскраво виразилася саме в нашій країні? Якщо Бог створив усіх людей рівними перед своїм лицем, то чому певна частина соціуму має пільги та привілеї, а інша ні? Чому мала частина населення завдяки пільгам та доступу до ресурсів вивищується над іншою?
Найперше спадають на думку слова зі Священного Писання, зокрема одна із заповідей: «Не сотвори собі кумира».
На жаль, у етнотипі українця є оця запопадливість – східно-азійська звичка схилятися перед сильнішим, підкреслюючи у такий спосіб його винятковість, особливе обдарування, а ще владні повноваження.
Шанувати ближнього свого і створити з нього кумира – ці поняття розділяє дуже тонка грань, переступивши яку ми потрапляємо у стан самоприниження. Чинячи так, ми порушуємо гармонію своїх зв'язків з Богом, адже усіх людей він любить однаково.

ЯК ЄВРОПА ПОЗБАВИЛАСЯ НЕРІВНОСТІ?
...Буржуазні революції в країнах теперішнього Заходу відбулися давним–давно: деяким уже й по 200 років. Основним завданням, тих революцій було: побудувати життя в країні на основі Свободи, Рівності та Братерства. Чому Захід випередив нас за рівнем життя? Тому, що на ряду з кровопролиттями, змаганнями людей за свої людські права шляхом соціальних революцій там відбулася революція J/ свідомості самого народу. Згадайте імена Просвітителів людства. які фактично, здійснили революцію свідомості у глобальному масштабі: Жан-Жак Руссо, Дідро,
Вольтер... В результаті, в Захід¬ній Європі сформувалася нова людина з набором саме тих, пропагованих ними, Божих чеснот: почуттям рівності і братерства...

ЯК НАС ПОЗБАВИЛИ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ
А що ж відбулося у нас? У результаті революції 1917 року переміг, «стал всем» той, хто був ніким... З відстані майже 100 літ та подія і всі, що відбулися після неї, видаються, страшною деформацією, яка діяла не в інтересах кожної людини, а навпаки. Згадайте репресії, коли цілеспрямовано винищувалися (конкуренти) найрозумніші, найздібніші, найсміливіші люди з почуттям власної гідності. Революція на наших теренах була антибожою, анти¬гуманістичною. Відбулася генетична чистка. Залишились лише ті, хто вмів коритися, лицемірити, принижуватися.
Увесь той спадок отримала незалежна Україна...
Найважливіший і найсуттєвіший чинник для розвитку держави – сві¬домість її громадян. Та з яким глибоким почуттям ностальгії й понині багато хто тужить, наче за молодістю, – за Радянським Союзом – тоталітарною державою, в основі якої лежали принципи жорстокого імперського, а потім і світового панування! Радянський Союз витворив тип людини «советского человека», висміяного в анекдотах «совка», який усього боїться, постійно перестраховується, оглядається на начальство, боїться висловити власну думку, стидається своєї національності...

ЩО НАМ ДАВ МАЙДАН?
Майдан 2004 року зібрав докупи людей з іншою, протилежною радянській, свідомістю. Люди їхали до Києва, не «проти», а «за». Вони хотіли відчути себе вільними насправді, а не за паперовою декларацією про державну незалежність. Схоже, тоді відбувалася революція людської свідомості, вивільнявся століттями пригнічений Вільний Дух Українця. А далі? Далі ми всі добре знаємо... Далі відбулася спекуляція, і почалися обвинувачення: мовляв, Майдан був замовним, його фінансували закордонні спецслужби задля xpjro, аби взяти владу в країні. Але ж головне в тому Майдані – вибух народної Свідомості, Прозріння мас, велика надія людей на справедливе життя у справедли¬вій таїни.
Куди все те поділося? Може, заховалося, залягло на глибини людських сподівань, аби за сприятливих умов заявити про себе?

ДЛЯ ЧОГО МИ ЖИВЕМО?
Обов'язок українців –відбутися на цій землі вільними людьми, рівними серед рівних – не рабами! Обов'язок можновладців, багатих та впливових – піклування про державу та своїх людей. Як батько піклується про" свою дитину, так можновладці мають турбуватися про малого українця, опікуючись справедливістю його сьогодення та майбуття...
Людина не народжується на світ божий із туго набитим гаманцем, золотими злитками у руках. Помираючи, ми, також, не несемо із собою на той світ ні заводи, ні будинки,... Що олігарх лишає по собі окрім слави скупердяя, якщо жив лише для себе? ...
У нас є мить від народження до останнього дихання , яку маємо не прожити дарма, прислуговуючи примарним цінностям. Маємо щось встигнути зробити для рідної української держави. Хто, як не ми?
Як писав наш видатний поет Василь Симоненко,– слід пильнувати, за ради чого ти живеш на цій землі, аби наприкінці свого шляху, не опинитися у «трусиках зі справ».

Світлана НЕДІЛЬКО
Улюблена газета № 163 від 05.08-20.08.2010 р.

Проблемы безопасности

 

Дмитрий Зеркалов

Тигипко: «Власть – это не владение заводами, морями, пароходами, а эффективное управление чужой «государственной» собственностью в свою пользу под крышей Президента.»