Зеркалов Д.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.

К списку книг

Зеркалов Д.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.

Р О З Д І Л 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності людини

Р О З Д І Л 2. Людина як елемент системи «людина – життєве середовище»

Р О З Д І Л 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори

Р О З Д І Л 4. Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних і надзвичайних ситуацій

Р О З Д І Л 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності ББК 67.9(4УКР)я73 3-57 Рецензенти: доктор технічних наук, професор О.М. Русак; доктор технічних наук, професор Г.М. Крикунов; доктор технічних наук, професор П.Р. Левковець; Рекомендовано до друку Вченою радою Національного транспортного університету (протокол №7 від 25.10.2001 року) Вченою радою Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту (протокол №8 від 18.10.2001 року) Президією транспортної академії України (протокол №5 від 14.06.2001 року) та Вченою радою МАНЕБ Зеркалов Д.В. 3-57 Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. — К.: Наук. світ, 2001. — 301 с. — Бібліогр.: с. 294-297. ISBN 966-675-057-0 У навчальному посібнику наведено теоретичні основи і нормативно-правові матеріали щодо забезпечення безпеки громадян у процесі їхньої трудової діяльності й побуту. У ньому відображено сучасний стан нормативно-правового забезпечення безпеки життєдіяльності людини в повсякденних умовах, екстремальних та надзвичайних ситуаціях. Посібник грунтується на рішеннях Уряду, міністерств та ін¬ших центральних органів державної влади, нормах трудового, адміністративного, цивільного права, положеннях та інструкціях, що становлять нормативну базу для забезпечення виконання вимог Законів України «Про надзвичайний стан», «Про пожежну безпеку», «Про дорожний рух» та ін. Для студентів вищих закладів освіти. ББК 67.9(4УКР)я73 ISBN 966-675-057-0 © Зеркалов Д.В., 2001. В С Т У П Проблема захисту людини від небезпеки у різних умовах її перебування виникла одночасно із появою на Землі наших далеких пращурів. На світанку людства це були небезпечні природні явища, представники біологічного світу. З часом стала з'являтися небезпека, творцем якої стала сама людина. Нині людина більше всього страждає від небезпеки, яку сама ж і створи¬ла. Тільки у дорожньо-транспортних подіях кожен рік гине більше 5000 тис. осіб. Щорічно в Україні виникає понад 50 тис. пожеж, під час яких гине більш як 2 тис. чоловік. Десятки тисяч осіб стають щороку жертвами алкоголю. Статистичні дані свідчать про те, що більше всього людей гинуть, стають інвалідами та хворими від безпосередньої небезпеки природного, техногенного, антропогенного, біологічного, соціального походження. Вчені з давніх часів вивчають умови праці та безпеки людини. Ось короткий перелік деяких вчених із давніх часів до наших днів. У своїх працях розглядали умови праці Арістпотель (384-322 до н.е.), Гіппократ (460-377 до н.е.), Агрікола (1494-1555). Небезпеку, пов'язану з гірничою справою, вивчав Парацельс (1493-1541). Йому належить вислів: «Все є отрута, і все є ліки. Тільки одна доза робить речовину отрутою або ліками». (Ідея принципу нормування!). Заклав основи професійної гігієни, написав книгу «Про хвороби ремісників» Рамацціні (1633-1714 ). М. В. Ломоносов (1711-1765) написав основоположні роботи з безпеки праці у гірничій справі. К. Маркс (1818-1883) та Ф. Енгельс (1820-1895) досліджували умови праці та безпеки людини як фактор соціально-економічного розвитку капіталізму. «Економічні епохи розрізняються не тим, що виробляється, а тим як виробляється». Значний внесок у розвиток теорії безпеки внесли видатні вчені: ВЛ. Кирпичев (1845-1913), АА. Пресе (1857-1930), Д. П. Нікольський (1855-1918), ВА. Левщький (1867-1936), А. А. Скочинський (1874-1960), С І. Каплун (1897-1943) та ін. В. І. Ленін (1870-1924) вивчав умови праці як фактор росту революційного настрою мас. У таких творах як «Развитие капитализма в России», «Научная система вижимання пота», «Закон о вознаграждения рабочих от несчастных случаев» та інших містяться основоположні ідеї, покладені в основу радянської системи охорони праці та безпеки. Наприклад, «Труд должен быть организован без всякого вреда для рабочего человека». Працями багатьох вчених створені наукові передумови для розробки засобів та методів захисту від небезпеки. Комплексною науковою дисципліною, що вивчає небезпеку та захист від неї людини, є безпека життєдіяльності (БЖД). Основні положення навчальної дисципліни БЖД: ♦ 3 моменту появи на Землі Людина перманентно живе та діє в умовах потенційних небезпек, що постійно змінюються. Це дає змогу сформулювати аксіому про те, що діяльність Людини потенційно небезпечна. ♦ Реалізуючись у просторі та часі, небезпеки спричиняють шкоду здо¬ров'ю Людини, яка виявляється у нервових струсах, травмах, хворобах, інвалідних та летальних наслідках тощо. Отже, небезпеки — це те, що загрожує не тільки Людині, а й суспільству та державі в цілому. Отже, профілактика та захист від них — актуальна гуманна та соціально-економічна проблема, у вирішенні якої Держава не може не бути зацікавлена. ♦ Забезпечення безпеки діяльності — завдання першорядного пріоритету для особи, суспільства, держави. Абсолютної безпеки не буває. Завжди існує деякий залишковий ризик. Під безпекою розуміють такий рівень небезпеки, з яким на даному етапі наукового та технічного розвитку можна змиритися. Безпека — це прийнятний ризик. Для досягнення цієї мети найперший та найголовніший спосіб полягає в освіті народу. Небезпеки за своєю природою потенційні (тобто приховані), перманентні (тобто постійні, неперервні) й тотальні (тобто всезагальні, всеосяжні). Отже, нема на Землі Людини, якій не загрожують небезпеки. Але є багато людей, які про це не підозрівають. їх свідомість працює у режимі відчуженості від реального життя. Для вироблення ідеології безпеки, формування безпечного мислення та поведінки і була запропонована нова навчальна дисципліна — "Безпека життєдіяльност"і. Можна дати таке визначення цієї дисципліни: Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь наукових знань, які вивчає загальні небезпеки, що загрожують кожній Людині, та розробляє відповідні способи захисту від них у будь-яких умовах перебування людини. БЖД забезпечує загальну грамотність в галузі безпеки; вона є науково-методичним фундаментом для всіх без виключення спеціальних дисциплін безпеки. БЖД — не вирішує проблем безпеки. Це завдання спеціальних дисциплін (галузева безпека праці, атомна безпека, електробезпека, космічна безпека тощо). Людина, що засвоїла БЖД, надійно захищена від небезпеки, не нашкодить іншій, здатна грамотно діяти в умовах небезпеки. БЖД — це не засіб власного захисту, як вважають деякі, а захист особи, суспільства та держави. Введення БЖД у вузах (1990) — найбільше досягнення освітньої системи в галузі безпеки. ► БЖД вирішує три групи навчальних завдань: а) ідентифікація (розпізнавання) небезпек: вид небезпеки, просторові та часові координати, розмір, можлива шкода, імовірність тощо; б) профілактика ідентифікованих небезпек на основі зіставлення видатків та вигод. Відповідно до згаданої концепції залишкового ризику частина ідентифікованих завдань може з певною імовірністю реалізуватися; в) третя група завдань — це дія в умовах надзвичайних ситуацій. ► За походженням (генезисом) усі небезпеки, що вивчаються у БЖД, діляться на 6 груп: природні, техногенні, антропогенні, біологічні, екологічні, соціальні. За характером діі на організм людини розрізняють 5 груп небезпек механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні. ■ Наукове та методичне розкриття положень складає програмну основу БЖД, у якій можна виділити наступні блоки: • Теоретичні основи. • Людина, як елемент у системах безпеки. • Природні небезпеки (літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні). • Техногенні небезпеки (механічні небезпеки, усі види механічних коливань, ЕМП, II, електробезпека, вибухи та пожежі тощо). • Хімічні небезпеки. • Світловий клімат. • Повітря, вода, грунт, ліс як фактори життєвого середовища. • Екологічні небезпеки. • Соціальні небезпеки. • Екстремальні та надзвичайні ситуації. • Керування БЖД. Введення в навчальні плани нової дисципліни, що дістала назву "Безпека життєдіяльності", а також відкриття однойменної групи спеціальностей об'єктивно поставили перед спеціалістами питання про навчально-методичне забезпечення нового предмета. Формулювання офіційних документів сприяли тому, що нову навчальну дисципліну стали розглядати як деяке поєднання охорони праці та цивільної оборони, а потім також і охорони навколишнього середовища (екології). Нова позиція полягає у твердженні, що безпека життєдіяльності - це новий навчальний предмет, зміст якого складають загальні закономірності небезпечних явищ та відповідні методи й засоби захисту людини у будь-яких умовах її перебування. Безпека життєдіяльності вирішує триєдине завдання, яке полягає у ідентифікації небезпеки, реалізації профілактичних заходів та захисті від залишкового ризику. Певним аналогом безпеки життєдіяльності є біологія, яка встановлює загальні закономірності, притаманні всьому живому і яка поклала початок таким дисциплінам як ботаніка, зоологія, анатомія та фізіологія людини, генетика, екологія. Безпека життєдіяльності являє серйозну проблему сучасності. Для її вирішення наука БЖД залучає багато інших наук, вона виробила певну систему власних понять, концептуальних схем, теоретичних положень, аксіом, методів дослідження, що враховують суттєві особливості дійсності, тобто містить компоненти загальної науки про безпеку. Тому безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як наукову та методологічну основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології", "Основи охорони праці", "Цивільна оборона". Зрозуміло, що зв'язок між безпекою життєдіяльності та окремими науками про безпеку носить взаємний характер. Виходячи із викладених положень БЖД — це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища ії проживання від небезпек, а також на розробку і реалізащю відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Нормативна навчальна дисциплина "Безпека життєдіяльності" — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них. Безпека життєдіяльності — фундамент загальної освіти з проблем безпеки — це новий навчальний предмет, зміст якого складають загальні закономірності небезпечних явищ та відповідні методи й засоби захисту людини у будь-яких умовах її перебування. Галузеві питання безпеки, що враховують специфіку відповідних підприємств читаються в курсі «Охорона праці в галузі». Мета вивчення нової дисципліни -забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища. Завдання дисципліни "Безпека життєдіяльності" - навчити студентів: • ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізновати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву; • визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжують¬ся джерелами цих небезпек; • прогнозувати можливість впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи "людина-життєве середовище"; • використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо; • розробляти заходи на застосовувати засоби захисту від дії небезпеч¬них, шкідливих та вражаючих факторів; • запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію; • використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі; • планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі "людина - життєве середовище". Вивчення дисципліни "Безпека життєдіяльності" проводиться на 1-2 курсах навчання і передбачає лекційні заняття, проведення екскурсій та самостійну роботу студентів. Під час лекційних занять рекомендовано використовувати методи системного аналізу, елементи економіки та проблемного навчання. Лекційні заняття слід супроводжувати комплексним забезпеченням на¬вчального процесу технічними засобами навчання, навчальними та навчально-наочними посібниками, демонстрацією діючих моделей та ін. Вивчення дисципліни "Безпека життєдіяльності" базується на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань, отриманих студентами в загальноосвітніх навчальних закладах (природознавство, хімія, основи безпеки життєдіяльності, фізкультура, трудове навчання тощо), одержаних при вивченні загальноосвітних дисциплін у вищому закладі освіти, та набутому життєвому досвіді. При підготовці цього навчального посібника використано Програма підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисципліни «Безпека життєдіяльності», затвердженою Міністром освіти України. Обсяги вивчення окремих розділів і тем нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" визначаються робочими освітньо-професійними навчальними програмами, які слід розробляти до кожної конкретної спеціальності на основі типовий з урахуванням професійного спрямування потоків і груп, а також вимог стандартів освіти. Після вивчення курсу "Безпека життєдіяльності" студенти складають залік. ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 1.1.Основні поняття та визначення 1.2. Класифікація небезпек 1.3. Концепція прийнятого (допустимого) ризику 1.4. Системний аналіз безпеки 1.5. Принципи, методи та способи забезпечення життєдіяльності людини 1.6. Класифікація основних форм діяльності людини 1.7. Фактори, які впливають на працездатність людини 1.8. Фізіологічна дія метеорологічних умов на організм людини 1.9. Біологічні ритми людини 1.10. Безпека людини в системі «людина-життєве середовище» 1.10.1. Загальні положення 1.10.2. Характеристика аналізаторів людини 1.10.3. Сумісність елементів системи «людина-життєве середовище» Р о з д і л 2. Людина як елемент системи "людина — життєве середовище" 2.1. Основні складові навколишнього середовища та біосфера 2.1.1. Загальні відомості 2.1.2. Атмосфера 2.1.3. Гідросфера 2.1.4. Біосфера2.1.5. Літосфера 2.2. Раціональні умови і методи підвищення життєдіяльності людини 2.2.1. Раціональне харчування 2.2.2. Використання лікарських засобів 2.2.3. Лікувально-відновни заході 2.2.4. Загартування 2.2.5. Особливості праці і відпочинку жінок, підлітків і людей літнього віку 2.2.6. Психологічні методи відновлення працездатності 2.3. Види, джерела і наслідки забруднення навколишнього середовища 2.3.1. Загальні відомості 2.3.2. Причини розвитку техногенно-екологічноі кризи в Україні 2.3.3. Основні заходи із захісту середовища життєдіяльності людини Р о з д і л 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори. 3.1. Природні небезпеки 3.1.1. Загальні відомості 3.1.2. Литосферні небезпеки 3.1.3. Гидросферні небезпеки 3.1.4. Атмосферні небезпеки 3.1.5. Космічні небезпеки 3.1.6. Біологічні небезпеки 3.1.6.1. Загальні відомості 3.1.6.2. Мікроорганизми 3.1.6.3. Тваринний та рослинний світ 3.2. Техногенні небезпеки 3.2.1. Механічні небезпеки 3.2.2. Механічні коливання 3.2.3. Електромагнитні поля (ЕМП) 3.2.4. Іонізуючі випромінювання 3.2.4.1. Основні положення 3.2.4.2. Фізіка радіоактивності 3.2.4.3. Біологічна дія іонізуючих випрмінювань 3.2.4.4. Дозиметричні величини та їх вимірювання 3.2.4.5. Джерела забруднення 3J2.4.6. Вимірювання іонізуючих випромінювань 3.2.47. Нормування радіоційної безпеки 3.2.4.8. Захист від випромінювань 3.2.5. Електробезпека 3.2.6. Статична електрика 3.2.7. Вибухи і пожежі 3.3. Соціальні небезпеки 33.1. Загальні відомості 33.2. Наркотшсі й наркоманія 33.3. Нікотин і нікотиноманія 33.4. Алкоголь і алкоголізм Р о з д і л 4. Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних і надзвичайних ситуацій 4.1. Загальні поняття та визначення, класифікація 4.2. Вогнище хімічного ураження (ВХУ) 4.3. Вогнище (зона) радіоактивного забруднення 4.4. Вогнища ураження природного характеру 4.5. Надзвичайні ситуації на транспорті 4.5.1. Залізничний транспорт 4.5.2. Міської транспорт 4.5.3. Повітряний транспорт 4.6. Засоби захисту в надзвичайних ситуаціях Р о з д і л 5. Організація і управління безпекою життєдіяльності 5.1. Правові, нормативні та організаційні основи безпеки життєдіяльності 5.1.1. Основні положення Закону України Про надзвичайний стан 5.1.2. Основні положення Закону України Про пожежну безпеку 5.1.3. Основні положення Закону України Про перевезення небезпечних вантажів 5.1.4. Основні положення Закону України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру 5.1.5. Окремі положення Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію 5.1.6. Окремі положення Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб 5.1.7. Основні положення Закону України Про Цивільну оборону України 5-1.8. Основні положення Закону України Про дорожній рух 5.1.9. Основні положення Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення 5.1.10. Основні положення Закону України Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань 5.1.11. Основні положення Закону України Про поводження з радіоактивними відходами 5.1.12. Основні положення Закону України Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку 5.1.13. Основні положення Закону україни Про пестициди і агрохімікати 5.1.14. Єдина державна система запобігання надзвичайних ситуацій в Україні 5.1.15. Організація роботи з профілактики невиробничого травматизму 5.1.16. Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища 5.1.17. Функціональна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру 5.1.18. Перевірка і оцінка стану техногенної безпеки потенційно небезпечних об'єктів господарювання 5.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності 5.2.1. Загальні положення 5.2.2. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності в Україні 5.2.3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях за кордоном 5.2.4. Екологічна експертиза, аудит і моніторинг довкілля людини 5.2.5. Державні органи по управлінню та нагляду за безпекою життєдіяльності 5.2.5.1. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення 5.2.5.2. Комітет по нагляду за охороною праці України 5.2.5.3. Постійна урядова комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 5.2.5.4. Функції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру Використана литература 1. Áåçîïàñíîñòü æèçíåäåÿòåëüíîñòè. Ó÷åáíîå ïîñîáèå / Ïîä ðåä. Î.Í. Ðóñàêà. - ËÒÀ ÑÏá, 1996. - 231 ñ. 2. Áåëîâ Ñ.Â., Ìîðîçîâà Ë.Ë., Ñèâêîâ Â.Ï. Áåçîïàñíîñòü æèçíåäåÿòåëüíîñòè. ×. 1. - Ì.: ÂÀÑÎÒ, 1992. - 136 ñ. 3. Áåëîâ Ï.Ã., Êîçüÿêîâ À.Ô. é äð. Áåçîïàñíîñòü æèçíå¬äåÿòåëüíîñòè. ×. 2. - Ì.: ÂÀÑÎÒ, 1993. - 164 ñ. 4. Гінієнічна класифікація праці за показниками шкідливості на небезпечності факторів виробничого середовищая, важкості та напружкноств трудового процесу. – Охорона праці. – 1998. – №6. – С.29-44. 5. Горшков В.Г. Энергетика биосферы и устойчивость состояния окружающей среды // Итоги науки и техники. ВИНИТИ. Сер. òåîðåò. è îáù. âîïð. Ãåîãðàôèè. - 1990. - Âûï. 7. - 238 ñ. 6. Гутаревич Ю.Ф. Охрана окружающей среды от загрязнения выбросами двигателей. - К.: Урожай, 1989. - 224 с. 7. Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. – М.: «Энергоатомиздат», 1985. – 376 с. 8. Çåðêàëîâ Ä.Â. Áåçïåêà æèòòºä³ÿëüíîñò³ ëþäèíè â Óêðà¿í³. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-1. – К.: – “Знання”, 1999. – С. 160-206. 9. Зеркалов Д. В. Причини розвитку техногенно-екологічної кризи в Україні У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн-2. – К.: – “Знання”, 1999. – С 66-75. 10. Çåðêàëîâ Ä.Â. Áåçïåêà æèòòºä³ÿëüíîñò³ ëþäèíè â Óêðà¿í³. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-1. – К.: – “Знання”, 1999. – С. 160-206. 11. Зеркалов Д. В. Причини розвитку техногенно-екологічної кризи в Україні У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн-2. – К.: – “Знання”, 1999. – С 66-75. 12. Зеркалов Д. В. Місце і значення навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності”. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 198-201. 13. Зеркалов Д. В. Класифікація небезпек. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 201-206. 14. Зеркалов Д. В. О концепції прийнятого (допустимого) ризику. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 206-207. 15. Зеркалов Д. В. Класифікація основних форм діяльності людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 207-210. 16. Зеркалов Д. В. Фактори, які впливають на працездатність людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 210-214. 17. Зеркалов Д. В. Фізіологічна дія метеорологічних умов на організм людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 214-218. 18. Зеркалов Д. В. Á³îëîã³÷í³ ðèòìè ëþäèíè. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 218-223. 19. Зеркалов Д. В. . Характеристика аналізаторів людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн. -3. – К.: – Знання, 1999. – С. 223-233. 20. Зеркалов Д. В. Сумісність елементів системи «людина-середовище-ìàøèíà». У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 233-237. 21. Зеркалов Д. В. Основні складові навколишнього середовища та біосфера. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-3. – К.: – Знання, 1999. – С. 237-241. 22. Зеркалов Д. В. Види, джерела та наслідки забруднення навколишнього середовища. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 55-72. 23. Зеркалов Д. В. Основні заходи із захисту середовища життєдіяльності людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 72-73. 24. Зеркалов Д. В. Загальні відомості про природні небезпеки. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 73-74. 25. Зеркалов Д. В. Природно-літосферні небезпечності. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 74-79. 26. Зеркалов Д. В. Природно-гідросферні небезпечності. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 79-81. 27. Зеркалов Д. В. Природно-атмосферні небезпечності. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 81-87. 28. Зеркалов Д. В. Космічні небезпечності. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 87-90. 29. Зеркалов Д. В. Біологічні небезпечності: мікроорганізми. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 90-98. 30. Зеркалов Д. В. Біологічні небезпечності: тваринний та рослинний світ. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 98-101. 31. Зеркалов Д. В. Соціальні небезпеки: загальні відомості. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 101-106. 32. Зеркалов Д. В. Соціальні небезпеки: наркотики і наркоманія. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 106-110. 33. Зеркалов Д. В. Соціальні небезпеки: нікотин і нікотиноманія. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 110-111. 34. Зеркалов Д. В. Соціальні небезпеки: алкоголь і алкоголізм. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 111-115. 35. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: механічні коливання. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 115-122. 36. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: електромагнітні поля(ЕМП). У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 122-139. 37. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: іонізуючі випромінювання. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 139-153. 38. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: електробезпека. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 153-163. 39. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: захист від статичної електрики. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 163-165. 40. Зеркалов Д. В. Техногенні небезпечності: вибухи і пожежі. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 165-167. 41. Зеркалов Д. В. Експертиза техногенно-екологічної безпеки. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 167-171. 42. Зеркалов Д. В. Особливості праці й відпочинку жинок, підлітків і людей похілого віку. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 171-177. 43. Зеркалов Д. В. Медико-біологічні методи підвищення життєдіяльності людини. У книзі «Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності». У 4-х кн. Кн.-4. – К.: – “Науковий світ”, 1999. – С. 177-198. 44. Êðèêóíîâ Ã.Í., Áåëèêîâ À.Ñ., Çàëóíèí Â.Ô. Áåçîïàñíîñòü æèçíåäåÿòåëüíîñòè. ×. 1, 2. - Äíåïðîïåòðîâñê: Ïîðîãè, 1992. - 412 ñ. 45. Êðèêóíîâ Ã.Í., Áåëèêîâ À.Ñ., Çàëóíèí Â.Ô., Äîâãàëü Â.Ô. Áåçîïàñíîñòü æèçíåäåÿòåëüíîñòè. 4.3.- Äíåïðîïåòðîâñê: ÓêÎÈÌÀ-ïðåññ, 1995. - 196 ñ. 46. Котик М.А. Психология и безопасность. Таллин. Валгус, 1981. 356 с. 47. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М.: Машиностроение, 1989, 304 с. 48. Маршалл В. Основные опасности химических производств. М.:Мир, 1989, 671 с. 49. Машкович В.П. Защита от ионизирующих излучений: Справочник.– 3-е изд. М.: Энергоатомиздат, 1982. – 288 с. 50. Ìèöåíêî ².Ì. Çàáåçïå÷åííÿ æèòòºä³ÿëüíîñò³ ëþäèíè â íàâêîëèøíüîìó ñåðåäîâèù³.- ʳðîâîãðàä, 1998. - 292 ñ. 51. “Нормы радиационной безопасности” НРБ–76/87 и «Основные санитарные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующих излучений» ОСП–72/87. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: «Энергоатомиздат», 1988. – 160 с. 52. Основы инженерной психологии. Под ред. Б.Ф. Ломова, М.: Высшая школа, 1986, 447 с. 53. ϳñòóí ².Ï. Áåçïåêà æèòòºä³ÿëüíîñò³.- Ëüâ³â, 1996. 54. Реакция организма человека на воздействие опасных и вредных производственных факторов. Справочник в 2-х томах. Под ред. Б.В.Бирюкова. -М.: Изд-во стандартов, 1990.- 350 с. 55. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы) - М.: Журнал «Россия Молодая», 1994. - 367 с. 56. Санитарные правила работы с источниками неиспользуемого рентгеновского излучения. № 1960–79. – М.: «Атомиздат», 1981.-32 с. 57. Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров. № 2392–79. – М.: «Медицина», 1981. 58. Справочник по инженерной психологии. Под ред. Б.Ф.Ломова. М.: Машиностроение. 1982, 386 с. 59. Средства индивидуальной защиты работающих на производстве: каталог-справочник/ Под ред. В.Н. Ардасенова. – М.: Профиздат, 1988.–176 с. 60. Хенли Д., Кумамото Х. Надежность технических систем и оценка риска. М.: Машиностроение, 1984, 528 с. 61. Электробезопасность на промышленных предприятиях/Р.В. Сабно, А.Г. Степанов и др. – К.: «Техника», 1985. – 288 с. 62. Энциклопедия по безопасности и гигиене труда, МБТ, Женева, М.: Профиздат, 1985, 162 с. • • • • •

Проблемы безопасности

 

Дмитрий Зеркалов

Тигипко: «Власть – это не владение заводами, морями, пароходами, а эффективное управление чужой «государственной» собственностью в свою пользу под крышей Президента.»